Череп людини будова анатомія

Череп людини будова анатомія

Posted by: admin in Кістково-м’язова система 07.02.2012 0 48502 Переглядів

Череп являє собою скелет голови, складається з 23 кісток, які утворюють два відділи: мозковий і лицевий. Мозковий череп виконує захисну функцію, в його порожнині міститься го­ловний мозок. Кістки лицевого черепа утворюють ямки й порож­нини для органів слуху, зору, нюху, а також початкових відділів органів дихання і травлення.

Мозковий череп має основу й склепіння. Кістки склепіння ма­ють особливу будову. Кожна кістка складається із зовнішньої та внутрішньої пластинок компактної речовини, між якими міститься губчаста речовина з комірками, заповненими червоним кістковим мозком. Внутрішня пластинка компактної речовини, яка прилягає безпосередньо до мозку, називається склоподібною. У разі травм черепа вона тріскається на дрібні шматочки й може ушкоджувати судини мозку.

Мозковий череп. До складу мозкового черепа входить 8 кісток — 2 парні (2 тім’яні, 2 скроневі) та 4 непарні (лобова, решітчаста, клиноподібна й потилична).

Тім’яна кістка парна, широка, має дві поверхні (зовнішню та внутрішню) та чотири краї. Верхніми зубча­стими краями обидві тім’яні кістки з’єднуються стріловим швом.

Передні краї з’єднуються з лобовою кісткою вінцевим швом. Задні краї тім’яних кісток з’єднуються з потиличною кісткою, утворюю­чи лямбдоподібний шов. Бічні краї разом зі скроневими кістками утворюють лускоподібний шов. Тім’яна кістка має чотири кути: передньоверхній — лобовий; верхньозадній — потиличний, перед-ньонижній — клиноподібний і задньонижній — соскоподібний. Мозкова поверхня кістки має пальцеподібні втиснення й артері­альні борозни. Зовнішня поверхня тім’яної кістки опукла, має дугоподібну вискову лінію, до якої кріпиться жувальний м’яз. Посе­редині кістки є тім’яний горб: у немовлят він добре виражений, а у дорослих згладжений і являє собою незначне підвищення.

Скронева кістка парна, розміщена в біч­ній частині черепа і є частиною його основи. Ця кістка скла­дається з трьох частин: барабанної, лускоподібної та кам’янистої.

Барабанна частина розміщується в центрі кістки й охоплює знизу, спереду та ззаду слуховий зовнішній отвір, що веде в середнє вухо, розташоване в товщі кам’янистої частини.

Лускоподібна частина частково утворює бічну поверхню скле­піння черепа, на її внутрішній поверхні є пальцеподібні втиснення і борозни — відбитки судин. Верхній край лускоподібної частини з’єднується з тім’яною кісткою, утворюючи лускоподібний шов, а переднім краєм лускоподібна частина з’єднується з великим кри­лом клиноподібної кістки. Від лускоподібної частини в горизон­тальному напрямку відходить виличний відросток, який, з’єдную­чись з виличною кісткою, утворює виличну дугу. Під виличним від­ростком міститься овальна нижньощелепна ямка для зчленування з суглобовим відростком нижньої шелепи. Перед суглобовою поверхнею лускоподібної частини міститься суглобовий горбок.

Кам’яниста частина нагадує вид тригранної піраміди, верхівка якої спрямована досередини і вперед. Ця частина скроневої кістки має передню, задню й нижню поверхні. Усередині піраміди місти­ться середнє та внутрішнє вухо. На передній поверхні піраміди є втиснення вузла трійчастого нерва, а ззаду від нього — дугоподібне підвищення. На задній поверхні міститься внутрішній слуховий отвір, який веде у внутрішній слуховий хід, де пролягають лицевий та присінково-завитковий нерви.

На нижній поверхні кам’янистої частини знаходиться зовнішній отвір сонного каналу, де проходить сонна внутрішня артерія. Поряд із цим отвором на нижній поверхні піраміди є глибока яре­мна ямка, обмежена яремною вирізкою.

Між частинами лускоподібною та кам’янистою знаходиться м’язо­во-трубний канал, що проходить в барабанну порожнину. В цьому каналі розміщена хрящова частина слухової труби, яка поєднує носоглотку з порожниною середнього вуха.

Зовні кам’яниста частина має соскоподібний відросток, основою спрямований угору, верхівкою донизу. На внутрішній поверхні соскоподібного відростка є борозна сигмоподібної пазухи, яка про­довжується в борозну поперечної пазухи, що огинає яремний відросток потиличної кістки й доходить до яремного отвору чере­па. Всередині соскоподібного відростка, між перегородками губ­частої речовини, є численні соскоподібні печери, заповнені повіт­рям. Вони сполучаються з середнім вухом. У малих дітей печер зовсім немає, а з’являються вони з віком. У старечому віці печери збільшуються в розмірах за рахунок остеопорозу. Під соскоподібним відростком міститься шилоподібний відросток. Між соскоподібним і шилоподібним відростками є шилососковий отвір, крізь який із порожнини черепа виходить лицевий нерв.

Лобова кістка непарна, в ній розрізня­ють носову частину, або тіло, дві очноямкові частини і луску.

Носова частина розташована посередині лобової кістки, в ній є заповнена повітрям порожнина, яка поділяється перетинкою на дві частини. Ця порожнина з’єднується з середніми носовими ходами. Тому лобову кістку відносять до пневматичних кісток. Тіло лобової кістки на своєму нижньому краї має носові вирізки, які зчленову­ються з носовими кістками. Зовнішня поверхня носової частини міститься в заглибині між бічними поверхнями й лускою.

Лобова луска займає передньоверхню частину черепа і з’єд­нується зубчастим швом із тім’яною кісткою. На бічних поверхнях луска має лобові бугри, які у різних людей виражені неоднаково Лід лобовими буграми є підвищення — надбрівні дуги, між якими лежить надперенісся.

Очноямкові частини лобової кістки, розташовані під надбрівни­ми дугами, утворюють верхню частину орбіти. В бічному відділі стінки орбіти, біля основи виличного відростка, розміщена ямка слізної залози, а латеральніше від неї розташована блокова ямка, до неї кріпиться невеличкий хрящ, через який перекидається сухо­жилок блокоподібного м’яза. Між очноямковими частинами є гли­бока вирізка, яку заповнює решітчаста пластинка решітчастої кіст­ки.

На внутрішній поверхні луски є пальцеподібні втиснення й під­вищення, а також лобовий гребінь, який, роздвоюючись догори, обмежує борозну стрілової пазухи.

Потилична кістка непарна, складається з чотирьох частин: основної, двох бічних і потиличної луски.

Основна частина, або схил потиличної кістки, лежить спереду великого потиличного отвору. Внутрішня поверхня схилу гладень­ка, а зовнішня — нерівна й посередині має глотковий горбок, до якого прикріплюється один із глоткових м’язів. Схил з’єднується плоским швом із тілом клиноподібної кістки. Ззаду потиличний отвір оточує потилична луска, яка має зубчастий край, зовнішню та внутрішню поверхні. Посередині зовнішньої поверхні луски розта­шована зовнішня потилична горбистість, яка продовжується донизу у вигляді гребеня. В обидва боки від потиличного гребеня відходять верхні та нижні вийні лінії, до яких прикріплюються потиличні м язи. На внутрішній, або мозковій, поверхні луски є хрестоподібне підвищення, по ходу якого пролягають борозни поперечної пазухи, а догори йде борозна верхньої сагітальної пазухи, що є від­тисненням венозних пазух твердої мозкової оболонки. Від хресто­подібного підвищення вниз до великого отвору йде внутрішній поти­личний гребінь. З боків потиличний отвір оточують бічні частини кіст­ки, на нижній поверхні яких є по суглобовому виростку, ними потилична кістка з’єднується з І шийним хребцем — атлантом. Над виростками розташовані під’язикові канали. По латеральному краю бічних частин є глибока яремна вирізка, обмежена яремним від­ростком. Яремна вирізка разом із яремною ямкою кам’янистої час­тини скроневої кістки обмежують яремний отвір.

Решітчаста кістка непарна, належить ча­стково до кісток мозкового та лицевого черепа. Мозковою части ­ною кістки є решітчаста пластинка, яка займає горизонтальне положення між очноямковими частинами лобової кістки. Крізь її численні отвори проходять у порожнину черепа нюхові нерви. Вго­ру від пластинки спрямований півнячий гребінь, а вниз — перпендикулярна пластинка, що ділить у верхній частині носову порожнину на праву та ліву половини, тобто ця пластинка є верхньою части­ною перегородки носа. По боках перпендикулярної пластинки роз­ташовані решітчасті лабіринти, побудовані з невеликих решітчас­тих клітин, наповнених повітрям. Бічні стінки лабіринта оточені очноямковою пластинкою, яка утворює медіальну поверхню орбі­ти. Від медіальної поверхні решітчастих лабіринтів відходять плас­тинки, що утворюють верхню та середню носові раковини.

Читайте также:  Сколько делают дней анализы крови

Клиноподібна кістка непарна, займає Центральне положення серед кісток основи черепа. Вона скла­дається з тіла і трьох пар відростків, належить до повітроносних, пневматизованих. До тіла спереду приєднуються малі крила, збоку — великі, знизу — крилоподібні відростки. Тіло клиноподібної кіст­ки має порожнину — клиноподібну пазуху, заповнену повітрям, яке заходить крізь два отвори на передній поверхні тіла. Клиноподібна пазуха розділена на дві частини, якими вона сполучається з носо­вою порожниною. Верхня поверхня тіла має заглиблення — туре­цьке сідло, на дні якого є ямка, де залягає гіпофіз. Спереду ямки є горбок сідла, а позаду — виступ у вигляді пластинки, що має назву спинки турецького сідла. Від тіла трохи догори й латерально відхо­дять малі крила, які частково утворюють верхню стінку орбіт. Біля основи крил проходять зорові канали. З обох боків тіла відходять великі крила. В їхній основі розташовані круглі, овальні й остисті отвори, крізь які проходять гілки трійчастого нерва й середня арте­рія великого мозку. Передня поверхня великого крила утворює біч­ну стінку орбіти. Зовнішня вискова і підвискова стінки входять до складу вискової та підвискової заглибин черепа. Між великими й малими крилами є верхня очноямкова щілина, яка сполучає по­рожнину черепа з орбітою. Крізь неї проходять очна артерія й гіл­ки трійчастого нерва. Крилоподібний відросток складається з бічної та медіальної пластинок. Між ними є крилоподібна ямка. В основі крилоподібного відростка спереду назад проходить крилоподібний канал. Спереду крилоподібні відростки з’єднуються з тілом верх­ньої щелепи. До крилоподібних відростків прикріплюються жу­вальні м’язи.

Фото будови черепа людини з описом кісток Класифікація Повітроносні кістки Суцільні кістки Парні костіВерхняя щелепу

  • Скронева.
  • тім’яна.
  • нижня носова раковина.
  • піднебінна.
  • вилична.
  • носова.
  • слізна.
  • лобова.
  • клиноподібна.
  • решітчаста.
  • потилична.
  • сошник.
  • нижня щелепа.
  • під’язична.

Потилична кістка

Будова черепа людини (фото з описом допоможе зорієнтуватися в анатомічному розташуванні кісток) включа т одну з найбільших кісток — потиличну. Представляє вона собою плоску, округлу правильної форми кістка, що має широкий отвір для хребетного стовпа. Зовні вона опукла, всередині — увігнута.

Це непарна кістка і включає в себе 4 відділу, навколишні даний отвір:

  • базилярную частина — попереду від отвори для хребетного стовпа (якщо дивитися на череп «обличчям»).
  • дві латеральні частини, розташовані по боках від стовпа.
  • потилична луска розташовується позаду від стовпа.

Базилярна частина має 4 кута і спереду переходить в клиновидний відділ, кріпиться до кістки за допомогою хрящового наросту. А латеральні частини зливаються з скроневими, також з’єднуючись хрящової тканиною. Вони розташовуються уздовж хребетного стовпа зі зворотного боку, перетікаючи попереду в базилярную частина, ззаду — в потиличну луску. У міру переходу з краю потилиці до центру черепа, вона тоншає.

Клиновидна кістка

Клиновидна кістка захована усередині голови і має квадратну форму. По боках від неї розростаються відростки кістки. Ззаду вона переходить в потиличну, завдяки хрящової тканини, яка з часом костеніє, перетворюється в єдину кістку. Спереду від центральної частини клиновидного кістки існує невелика виїмка, розрахована на розташування гіпофіза.

ГАРЯЧІ НОВИНИ:

Напереді від отвори для гіпофіза, з кожної з його сторін існує ще два крихітних отвори для перехожих нервів і очної артерії. Зі зворотного боку клиноподібна кістка дивиться на носову область, яка є прихованою носової стінкою.

З обох сторін від центру знаходяться дірочки, що з’єднують ніс з центральною системою. З тієї ж сторони клиноподібної кістки, обидві сторони відростки є задніми стінками очниць. Ці відростки маю по певну кількість отворів, які служать проходами для нервів і судин ЦНС. Знизу відростки кріпляться до неба.

Лобова кістка

Друга найбільша черепна зона округлої форми, починається з тімені і закінчується в середині очниць, захоплюючи частину набору кісток, які формують ніс. Це суцільна кістка з обох сторін, що має з зовнішнього боку надбрівні дуги, надпереносье і лобові бугри. Лобова кістка включає надвісочние дуги, і проміжок, захоплюючу скроневу частку.

З внутрішньої сторони кістка усипана борозенками від прилеглих вен, її центральну частину розсікає западина від сагітального синуса. У зоні надпереносья є отвори, що відкривають доступ в лобову пазуху, між ними розташована носова кістка. Лобова частка є суцільний, безпарних, скороминущої в тім’яну, через вінцевий шов. З боків вона зливається з клиноподібної і виличної кістки.

Гратчаста кістка

Будова черепа людини (на фото з описом показані частини гратчастої кістки) включає ще одну кістку, розташовану всередині черепного набору кісток. Ця невелика кісточка належить до ряду носових.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО:

Вона включає в свою конструкцію верхівку з наростом, іменований «півнячий гребінь», що має з боків «півнячі крила» і низ, що входить до складу формування носа. З різних сторін від «півнячого гребеня», уздовж них, розташовуються численні отвори для перехожих в мозок нервів.

З боків «півнячих крил» розміщуються плоскі області, що утворюють частини очних западин. У цих шматочках також розташовуються по 1 наскрізного ходу для судин. Низ гратчастої кістки заповнений безліччю каналів, візуально нагадують лабіринт.

Леміш

Ще одна кісткова непарна пластина лицьового набору кісток, що формує перегородку носа, в парі з гратчастої кісткою. Вона виглядає як трапецієвидна плоска подовжена кісточка, яка до верху роздвоюється на дві пелюстки, зливаючись в цьому районі з клиноподібною кісткою. Нижня область з’єднується верхнещелепними відростком і небом.

Леміш складається з 4 основних сторін:

  • піднебінний.
  • ґратчастий.
  • лівий.
  • вільний.

Скронева кістка

Череп людини включає в свою будову парну кістка, іменовану скроневої (як зазначено на фото з описом). З боків черепа з скроневих кісток стирчить виличної відросток, який є орієнтиром при розгляді одного з шматочків скроневої кістки.

ЦІКАВІ НОВИНИ:

Всередині будівлі випирає відросток, іменований «пірамідою». Ця форма візуально схожа на морську мушлю. Її поверхні включає два наскрізних проходу для кам’янистих нервів.

На вершині «піраміди» знаходиться порожнина слухового каналу, що виходить в сонний в нижній кісткової частини, розташованого біля підніжжя скулового відростка. Там же розсікає кістка лицьовий нерв також виходить в нижній частині скроневої конструкції.

З зовнішньої частини, під відростком, розташовується барабанна частина, що відноситься до вушної зоні і ямочка для кріплення нижньої щелепи. Внизу скроневої частини проходять борозенки для язикоглоткового і блукаючого нерва. Там же розміщується широкий вихід для сонної артерії. Кость знаходиться на периферії трьох Костею — тім’яної, клиноподібної і затилосной.

Читайте также:  Ноотропил и пирацетам в чем разница

Тім’яна кістка

Дана частина має свою пару і розміщується в зоні черепного зводу. Через обидві її частини проходить сагиттальний шов. З потиличної частиною вона з’єднується ламбдовідний швом, з лобової — вінцевих. З бічних сторін тім’яної кістки проходять скроневі кістки. Будова тім’яної кістки суцільне, зовні опукла частина, зсередини — і увігнута.

Вона включає 4 сторони:

НОВИНИ ЧАСУ:

  • сагиттальную.
  • потиличну.
  • лускову.
  • лобову.

Усередині вона обсипана борозенками від мозкових звивин і судин. З сагітальній частини, в центрі, розташоване тім’яної отвір. На зовнішній стороні розташовані дві скроневі смуги.

Нижня носова раковина

Будова черепа людини на фото з описом можна побачити в найдрібніших деталях. Він включає невелику кістку, що бере участь в утворенні назальних відростків.

Форма її довгаста, що знаходиться в скошеному вигляді всередині черепа. Своїм верхом вона стосується зворотного боку щелепи і піднебіння (її вертикальної частини), а низом — верхнього піднебіння (прямий частини) .Інший верхній край є частиною слізної кістки. Під кісточкою розміщується нижній носовий хід.

Слізна кістка

Парна кістка, яка перебуває в черепі, за носом.

Має кубовидную форму, що з’єднується з сусідніми кістковими відділами з всіх 6 сторін:

  • з лобовим.
  • з гратчастої кісткою.
  • з верхньою щелепою.
  • з боків доповнює частину очниць.

Слізна кістка доводиться дещицею очі і пазухи носа. Задня трохи сплющена частина кістки має гребінець, передня витончена — борозну від слізного каналу. З боку очниці існує ямка для слізного мішка. Вона переходить в основний носослізний канал.

Носова кістка

Будова черепа людини (на фото з описом можна ознайомитися з більш детальним будовою) включає сукупність великих і дрібних кісток, які виконують одну функцію, в даному випадку дихальну. Носова кістка -ця мініатюрна пластина, яка доповнює кісткове формування носа, поряд зі слізної.

Вона виростає з лобової і переходить в верхню щелепу. Кость має свою пару і за формою нагадує зігнуту прямокутну пластину. Її частини сходяться посередині завдяки межносовому шву. Верхній кінчик трішки кирпатий при переході в лобову зону.

На поверхні носової кістки зі зворотного боку є западина від гратчастого нерва. Нижня частина з’єднується з верхньою щелепою хрящами, що формують ніс живу людину.

ТЕРМІНОВІ НОВИНИ:

Верхня щелепа

Парна лицьова кістка на носі. Її шов починається між двох передніх зубів і закінчується на переніссі. Тверде освіту має відношення до повітроносних. Завдяки наявним в ній носових пазух, воно бере участь в диханні. Нижня частина включає верхній ряд зубів і піднебіння.

В складі є 4 поверхні:

  • передню.
  • подвисочную
  • нозальную.
  • глазничную.

Під очницями, з обох сторін верхнечелюстного відростка розташовуються наскрізні проходи, пронизує трійчастими нервами. Освіта входить в формування очниць, займаючи велику її частину.

Також вона займає значну ділянку твердого неба, де і переходить в клиноподібну кістку. Між клиноподібної і верхньощелепної кісткою, в очницях, є очні щілини. У подглазничной зоні щелепу під скосом переходить в виличної освіту, в районі перенісся — в лобне.

Піднебінна кістка

Парна кістка, що входить в набір лицевих кісток. Складається вона з тонких, тендітних стінок, формуючи основний розділ неба, що з’єднується у верхній щелепі. Задня її частина включена до складу носової стінки.

Кость сформована у вигляді пластини з двома краями, один з яких йде перпендикулярно іншому під прямим кутом. Перпендикулярна її частина прилягає до клиноподібної кістки, горизонтальна — є частиною внутрішнього неба.

Вилична кістка

Парна маленька кістка, що бере участь в утворенні очної ямки, що бере на себе функцію підтримки очі і розподілу тиску під час жування їжі. Вилична кістка є здебільшого щоки, за рахунок дугообразного зовнішнього виступу.

Верхній її відросток переходить до відділу чола, бічний і нижній в верхню щелепу. Ззаду вона зустрічається зі виличні відростком скроневої освіти.

Над виличним бугром розташований наскрізний прохід, через нього протягується виличної нерв.

Кость має 3 поверхні:

  • латеральну.
  • скроневу.
  • глазничную.

Нижня щелепа

Непарна, неправильної структури кістка, що включає підборіддя і альвеолярну частину — нижній ряд зубів. Головками нижньої щелепи кріпиться до скроневої кістки. Її форма має 3 частини: корпус і 2 гілки. Фронтальна область має два наскрізних ходу з боків, під іклами, для проходження сухожиль, що відповідають за роботу нижньої щелепи.

Гілка, на своїй вершині, перетікає в дві інших височини — мищелковий кінчик і вінцевий, з’єднані дугоподібної виїмкою, увігнутою всередину гілки. Зі зворотного боку щелепу має борозенки від челюстнопод’язичних суглобів і прохід, що веде всередину щелепи.

Під’язикова кістка

Невелика суцільна кістка, яка перебуває під язиком, ведуча в систему мовного апарату і роботу нижньої щелепи. Це незалежна частину, не зростається з іншими кістками, що кріпиться до тканин за рахунок суглобів і м’язів. Розташовується вона під нижньою щелепою на початку гортанного стовпа, її передня частина розміщується на одній осі з закінченням корінних зубів.

Форма її нагадує підкову. Структура кістки складається з основної пластини, що має справа і зліва довгі і дрібні роги. З верхніми рогами основна частина з’єднується хрящової тканиною, малі ростуть з самого тіла кістки. Великі роги кріпляться до гортанний хряща.

Руху під’язикової кістки обумовлені роботою мовних м’язів, які змушують її міняти положення в момент мовлення і пережовування їжі.

Система розвитку черепа, таким як ми його знаємо на даному етапі еволюції, надала людині можливість носити з собою важливі елементи, які беруть участь в комунікації, збереження даних, аналізі та інших процесах, які вміщуються всього в одну частину тіла — голову.

Людський череп має унікальну будову на відміну від будови черепа інших м екопітающіх — тільки у розумної істоти мозковий відділ знаходиться вище лицьового.

Інститут анатомії людини присвятив цілий розділ вивчення будови черепа, який отримав назву краніологія, що широко використовується в антропології. На фото з описом вказана еволюція черепа людини до теперішніх часів.

Череп (cranium) тільки частиною відноситься до опорно-руховому апарату. Він насамперед служить вмістилищем головного мозку і пов’язаних зостаннім органів почуттів, крім того, він оточує початкову частину травного і дихального трактів, що відкриваються назовні. Згідно цьому череп у всіх хребетних поділяється на дві частини: мозковий череп, neurocranium і вісцеральний череп, cranium viscerale.

У мозковому черепі розрізняють звід, calvaria, і підстава, basis.

До складу мозкового черепа у людини входять: непарні потилична, клиноподібна, лобова і решітчаста кістки і парні скронева ітім’яна кістки.

До складу вісцерального черепа входять парні — верхня щелепа, нижня носова раковина, піднебінна, вилична, носова, слізна кістки і непарні — сошник, нижня щелепа і під’язикова кістки.

Читайте также:  Opalescence инструкция по применению

озвиток черепа. Череп, як скелет голови, обумовлений в своєму розвитку названими вище органами тваринної і рослинної життя.Мозговий череп розвивається у зв’язку з головним мозком і органами почуттів. У тварин, які не мають головного мозку, немає і мозкового черепа. У хордових (ланцетник), у яких головний мозок знаходиться в зародковому стані, він оточений сполучнотканинною оболонкою(Перетинчастий череп).

З розвитком головного мозку у риб навколо останнього утворюється захисна коробка, яка у хрящових риб (акулових) набуває хрящову тканину (хрящової череп), а у костистих — кісткову (початок утворення кісткового черепа). З виходомтварин з води на сушу (земноводні) відбувається подальша заміна хрящової тканини кістковою, необхідної для захисту, опори та руху в умовах наземного існування. У решти класів хребетних сполучна і хрящова тканини майже повністю витісняютьсякісткової, і формується кістковий череп, що відрізняється більшою міцністю. озвиток окремих кісток черепа також визначається тими ж факторами. Цим пояснюється порівняно простий пристрій кісток склепіння черепа (наприклад, тім’яної) і вельми складну будову кістокпідстави, наприклад скроневої, що бере участь у всіх функціях черепа і є вмістилищем для органів слуху і гравітації.

У наземних тварин число кісток зменшується, але будова їх ускладнюється, бо ряд кісток представляє продукт зрощення ранішесамостійних кісткових утворень.

У ссавців мозковий череп і вісцеральний тісно зростаються між собою. У людини в зв’язку з найбільшим розвитком головного мозку і органів чуття neurocranium досягає значної величини і переважає надвісцеральним черепом.

Вісцеральний череп розвивається з матеріалу парних зябрових дуг, укладених в бічних стінках головного відділу первинної кишки. У нижчих хребетних, що живуть у воді, зяброві дуги залягають метамерно між зябровими щілинами, черезякі вода проходить до зябер, що є органами дихання водного типу. У I і II зябрових дугах виділяють дорсальную і вентральній частині. З дорсальной частини I дуги розвивається (частково) верхня щелепа, а вентральна частина I дуги приймає участь у розвитку нижньоїщелепи. Тому в першій дузі розрізняють processus maxillaris і processus mandibularis.

З виходом тварин з води на сушу поступово розвиваються легені, тобто органи дихання повітряного типу, а зябра втрачають своє значення. У зв’язку з цим зяброві кишені у наземних хребетнихі людини є лише в зародковому періоді, а матеріал зябрових дуг йде на побудову кісток обличчя.

Таким чином, рушійними силами еволюції скелета голови є перехід від водної життя до наземної (земноводні), пристосування до умов життя насуші (інші класи хребетних, особливо ссавці) і найвищий розвиток мозку і його знарядь — органів чуття, а також поява мови (людина). Відображаючи цю лінію еволюції, череп людини в онтогенезі проходить 3 стадії розвитку:

  1. соединительнотканную,
  2. хрящову і
  3. кісткову.

Перехід другій стадії в третю, тобто формування вторинних кісток на грунті хряща, триває протягом усього життя людини. Навіть у дорослої зберігаються залишки хрящової тканини міжкістками у вигляді їх хрящових з’єднань (синхондрози). Звід черепа, службовець тільки для захисту головного мозку, розвивається безпосередньо з перепончатого черепа, минаючи стадію хряща. Перехід сполучної тканини в кісткову тут також відбувається протягом всього життялюдини. Залишки неокостеневших сполучної тканини зберігаються між кістками черепа у вигляді джерелець у новонароджених і швів у дітей та дорослих.

Мозговий череп, який представляє продовження хребетного стовпа, розвивається з склеротомов головнихсомитов, які закладаються в числі 3-4 пар в потиличній області навколо переднього кінця chorda dorsalis. Мезенхіма склеротомов, оточуючи бульбашки головного мозку і розвиваються органи чуття, утворює хрящову капсулу, cranium primordiale (початковий), яка на відміну відхребетного стовпа залишається несегментірованной. Хорда проникає в череп до гіпофіза, hypophysis, внаслідок чого череп ділять по відношенню до хорди на хордальний і прехордальной частини. В прехордальной частини попереду гіпофіза закладається ще пара хрящів, або черепнихперекладин, trabeculae cranii, які перебувають у зв’язку з лежить попереду хрящової носової капсулою, яка демонструє орган нюху. З боків від хорди розташовуються хрящові пластинки parachordalia. Згодом trabeculae cranii зростаються з parachordalia в одну хрящову пластинку, a parachordalia — зхрящовими слуховими капсулами, перетворюватись зачатки органу слуху. Між носової і слуховий капсулами з кожного боку черепа виходить поглиблення для органу зору.

Відображаючи злиття в процесі еволюції в більші утворення, кістки основи черепавиникають з окремих кісткових утворень (раніше колишніх самостійними), які зливаються разом і утворюють змішані кістки. Перетворюються і хрящі зябрових дуг: верхня частина (першої зябрової або щелепної дуги) бере участь у формуванні верхньої щелепи. Навентральному хрящі тієї ж дуги утворюється нижня щелепа, яка приєднується до скроневої кістки за допомогою скронево-нижньощелепного суглоба. Інші частини хрящів зябрової дуги перетворюються в слухові кісточки: молоточок і ковадло.

Верхній відділі другу зябрової дуги (гиоїдной) йде на утворення третьої слуховий кісточки — стремена. Всі три слухові кісточки не мають відношення до кісток обличчя та поміщаються в барабанної порожнини, розвивається з першого зябрового кишені і складовою середнє вухо. Інша частина під’язикової дуги йде на побудову під’язикової кістки (малих рогів і частково тіла) і шилоподібний відростків скроневої кістки разом з lig. stylohyoideum.

Третя зяброва дуга дає інші частини тіла под’язчной кістки і її великі роги. З інших зябрових дуг відбуваються хрящі гортані, не мають відношення до скелету.

Таким чином, у людини кістки черепа за своїм розвитком можуть бути розділені на 3 групи.

  1. Кістки, що утворюють мозкову капсулу:

  • розвиваються на основі сполучної тканини — кістки зводу: тім’яні, лобова, верхня частина луски потиличної кістки, луска і барабанна частина скроневої кістки;
  • розвиваються на основі хряща — кістки підстави: клиноподібна (за винятком медіальної пластинки крилоподібного відростка), нижня частина луски, базилярна і латеральні частини потиличної кістки, кам’яниста частина скроневої кістки.
    1. Кістки, які розвиваються в зв’язку з носовою капсулою:

  • на основі сполучної тканини — слізна, носова, леміш;
  • на основі хряща — решітчаста і нижня носова раковина.
    1. Кістки, які розвиваються з зябрових дуг:

  • нерухомі — верхня щелепа, піднебінна кістка, вилична кістка;
  • рухливі — нижня щелепа, під’язикова кістка і слухові кісточки.

    Кістки, що розвинулися з мозкової капсули, становлять мозковий череп, а кістки інших двох відділів, за винятком гратчастої, утворюють кістки особи. У зв’язку з сильним розвитком мозку склепіння черепа, що підноситься над іншою частиною, у людини дуже опуклий і закруглений. Цим ознакою людський череп різко відрізняється від черепів не тільки нижчих ссавців, але і людиноподібних мавп, наочним доказом чого може служити місткість черепної порожнини. Обсяг її у людини близько 1500 см3 у людиноподібних мавп вона досягає лише 400-500 см3. У викопного мавполюдини (Pithecanthropus) місткість черепа дорівнює близько 900 см3.

    © При використанні даного матеріалу посилання на MedicLab обов’язкове

  • Ссылка на основную публикацию
    Через сколько начинает действовать панкреатин
    Инструкция по применению Панкреатин используется в качестве средства, улучшающего пищеварительную функцию желудочно-кишечного тракта. Присутствуют аналоги веществ, в норме вырабатываемых поджелудочной...
    Чем убрать газы в животе
    Метеоризмом называется скопление газов в кишечнике. Хотя эту болезнь не относят к разряду опасных, дискомфорт она доставляет нешуточный. Человек неловко...
    Чем убрать зуд от укусов комаров
    Каждому приходилось побывать в такой ситуации. Вы просыпаетесь утром и чувствуете, что у вас появилась куча новых зудящих укусов комаров...
    Через сколько новорожденного можно выносить на улицу
    Все родители знают, насколько важен для крошечного человека чистый воздух. Обеспечить его наличие путем проветривания комнаты не получится. Поэтому вопрос,...
    Adblock detector